A

АНАРХИЯ И АНАРХИЗМ - ЕДИНЫЙ ФОРУМ АНАРХИСТОВ

ANARHIA.ORG
Текущее время: 26 сен 2017, 06:47

Часовой пояс: UTC + 3 часа




   [ Сообщений: 5 ]    
Автор Сообщение
СообщениеДобавлено: 30 ноя 2013, 21:27 
Не в сети

Зарегистрирован: 11 дек 2007, 13:09
Сообщения: 2993
Юний друже! Так, так – юний, бо ця стаття написана саме для молоді. Написана як спроба поділитися життєвим досвідом та певними знаннями щодо дуже важливого питання – як зробити своє життя безпечнішим. Ти тримаєш у руках не нудне повчання чи моралістичну проповідь, це серйозна, але відверта розмова, а тому відразу будемо на «ти».

Ми будемо говорити про міліцію, а точніше про те, як тобі уникнути випадків приниження та жорстокості з боку правоохоронців. Сам розумієш – тема актуальна. Якщо тобі 20 років, і патрульні ще не нишпорили по твоїх кишенях у пошуках викраденого десь мобільника, жодного разу не зігнали ввечері з лавки у сквері або просто не нагрубили при друзях або дівчині, мушу констатувати – тобі пощастило. У наш час такі випадки – рідкість. Безпричинне затримання, знущання, побиття та катування, незаконні обшуки у квартирах та принизливі особисті огляди – про всі ці ганебні випадки міліцейського свавілля ти, мабуть, не раз читав у Інтернеті, бачив по телевізору і, я впевнений, неодноразово обговорював з товаришами, шукаючи відповідь на питання: «А як мені уникнути цього?»

Скажу одразу – це непросто, але звести до мінімуму ризик стати жертвою міліціонерів можна. Просто обміркуй мої поради та прислу́хайся до них. Вони стануть у пригоді, а може, врятують твоє життя і здоров’я. А ще – спокій твоїх батьків, що теж дуже важливо. Сам бачиш, незважаючи на всі запевнення «свіжих» міліцейських чиновників про рішучу боротьбу з «перевертнями в погонах», нічого в нашому з тобою житті суттєво не змінилось, і зустріч із міліціонером – річ не завжди приємна, а іноді й узагалі небезпечна.

Отже, почнемо.

Спочатку головне: запам’ятай три основних принципи (три НЕ) спілкування з міліцією:

- НЕ провокуй

- НЕ ображай

- НЕ тікай

Не давай приводу застосовувати щодо себе насильство, як би правоохоронці не підбурювали тебе до спалахів гніву та непродуманих вчинків своїм чіплянням, хамством і образами. Якщо не витримаєш і зірвешся – винуватим у конфлікті залишишся саме ти, оскільки довести вину чиновника, а тим більше міліціонера, у нашій державі дуже важко. Запропоновані три принципи (три НЕ) мають стати нормою твоєї поведінки при зустрічі з будь-яким працівником міліції: дільничним інспектором, опером, співробітником ДАІ чи патрульно-постової служби. Вони універсальні для будь-яких ситуацій, які ми будемо далі розглядати.

Ситуація 1. «Відчиніть – міліція!»

Стаття 30 Конституції України та стаття 14-1 Кримінально-процесуального кодексу України гарантує кожній людині недоторканність житла. Це означає, що ніхто, у тому числі і працівник правоохоронних органів, не має права без законної підстави ввійти в житло проти волі осіб, які проживають у ньому. Увійти до твоєї квартири чи будинку, провести в них огляд або обшук міліція має право лише за вмотивованим рішенням суду, з яким тебе зобов’язані ознайомити.

Якщо такого рішення суду немає, суворий голос за дверима: «Відчиніть, міліція!» – можна розцінювати не як наказ, а як прохання. Немає рішення суду – тобі вирішувати, пускати міліціонера у квартиру чи обмежитись розмовою на сходовому майданчику в під’їзді. Тому, якщо у двері дзвонить міліціонер, не поспішай відразу їх відчиняти, а спочатку детально розпитай про мету його візиту. Пояснення на кшталт: «Поговорити треба» або: «Відчиніть – тоді й поясню» до уваги взагалі не беруться. Якщо, наприклад, дільничний інспектор міліції повідомляє, що він перевіряє паспортний режим, візьми паспорт і сам вийди до дільничного. А ще одразу натисни на кнопку дзвоника дверей сусідів – хай вони будуть присутніми при твоїй розмові з міліціонером. Я радив би взагалі не пускати сторонніх осіб до свого житла, у тому числі й співробітника міліції, але якщо так сталося, що він уже в квартирі (ти дозволив йому написати якийсь документ на кухні), завжди залишайся з ним у одному приміщенні. Чуєш – завжди! Це не боягузтво, а елементарна норма поведінки у своєму житлі, досвідчений міліціонер і сам не залишиться в кімнаті за відсутності господаря. А в іншому разі не дивуйся, коли наступного дня під твоїм холодильником зовсім інші працівники міліції в присутності понятих знайдуть якісь невідомі пігулки. Здогадуєшся, хто їх міг там залишити, коли ти виходив із кухні?

Перед тим, як відчинити двері міліціонерові, зверни увагу на його зовнішній вигляд – дільничний інспектор міліції під час відвідування громадян повинен бути у форменому одязі (він же не на чашку кави до тебе прийшов). Якщо у двірне вічко ти побачив кількох осіб у цивільному, які називають себе працівниками міліції і хочуть поспілкуватися з тобою, не відчиняючи дверей, розпитай, з якого вони райвідділу, навіщо прийшли та ввічливо поясни, що ти завжди радий надати допомогу. А потім попроси залишити у дверях письмову повістку з викликом у міліцію, де має бути зазначено, з якого приводу тебе викликають, хто саме і в якій якості (свідок, підозрюваний тощо). Своє небажання пускати незнайомців у дім завжди можна розумно обґрунтувати: наприклад, сказати, що батько пішов у магазин, зачинив двері та випадково забрав із собою ключі, і ти просто фізично не можеш відчинити двері, бо немає чим. Але ти зараз зателефонуєш батькові, і він одразу прийде.

Якщо люди в цивільному погрожують зламати двері, грюкають у них, і ти бачиш серйозність їхніх намірів – зателефонуй на «1-02» та сам виклич міліцію, повідомивши, що невідомі особи без форми, представляючись працівниками міліції, вчиняють спробу протизаконно вдертися до твого житла. У черговій частині телефонний дзвінок буде автоматично записаний на магнітні носії, а це, у разі потреби, буде свідчити на твою користь. Крім цього, обов’язково зателефонуй або поклич сусідів – міліціонери дуже не люблять свідків своїх протиправних дій.

Ситуація 2. Спілкуємося з міліціонером

Будь-яка розмова з міліціонером, незалежно від того, де вона відбувається, – у тебе вдома, на вулиці чи в кабінеті райвідділу, має починатися з твого прохання до нього пред’явити службове посвідчення. Не соромся уважно його прочитати, а при можливості демонстративно записати посаду, прізвище, ім’я правоохоронця. Це не твоя забаганка, він зобов’язаний усі ці дані повідомити тобі. Та й психологічно ти продемонструєш свою готовність до спілкування, але виключно в межах закону і на серйозному рівні.

Слід розуміти, що міліціонер є представником держави, і до нього необхідно ставитися з відповідною повагою та виконувати його законні вимоги. Запам’ятай: злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції є адміністративним проступком (стаття 185 Кодексу про адміністративні правопорушення) і може призвести до застосування щодо тебе фізичної сили та арешту строком до 15 діб. Міліціонери дуже полюбляють під будь-яким приводом використовувати саме цю статтю – вона дає їм можливість доставити людину до райвідділу, а на чужому полі, так би мовити, грати завжди гірше. Разом з тим, зверни увагу, – ти зобов’язаний виконувати лише законні вимоги працівника міліції, як то: назвати своє прізвище, адресу проживання, пред’явити паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, дати пояснення з приводу події, свідком якої ти був, припинити чинити ті чи інші дії, якщо тобі обґрунтовано вказали, що в них вбачаються ознаки правопорушення.

Увага! Памятай:

– міліціонер не має права вилучати й забирати з собою твій паспорт, якщо в ньому немає ознак підробки (у такому разі в присутності двох понятих обов’язково складається мотивований протокол вилучення чи добровільної видачі документа);

– міліціонер не має права вилучати у тебе будь-які речі, якщо вони не є знаряддям або об’єктом скоєння правопорушення. У будь-якому разі вилучення речей також має бути протокольно оформлено в присутності двох понятих;

– міліціонер не має права вимагати від тебе невідкладно прибути разом із ним до райвідділу міліції без пояснення причин. Такі дитячі доводи, як «У райвідділі все тобі розкажуть» або: «Я не знаю, це до начальника зверніться», – пропускаємо повз вуха. Взагалі, якщо тобі не вручено письмову повістку про явку в міліцію – до райвідділу можна не йти.

– ти маєш право в будь-який момент припинити розмову. Але зроби це коректно й аргументовано: посилайся на стан здоров’я, необхідність прийняти ліки або просто скажи, що виходив із дому в магазин і залишив на плиті чайник. Обов’язково скажи, що завжди готовий зустрітись і допомогти міліції в інший час, міліціонер не має права примушувати тебе до тривалої співбесіди, коли припинити розмову – вирішувати тобі.

Ситуація 3. Тебе викликають у райвідділ міліції

Я вже казав, що явка в міліцію є обов’язковою, якщо ти отримав відповідну письмову повістку. До того ж, така повістка має бути отримана особисто тобою під підпис (корінець повістки з підписом міліціонер забирає з собою). У повістці повинно бути чітко зазначено: кого викликають у міліцію (твоє прізвище та ініціали), куди викликають (назва органу міліції та його адреса), хто викликає (прізвище посадової особи), у якості кого викликають (потерпілий, свідок, підозрюваний), для чого викликають (допит, надання пояснення), дата і час прибуття до міліції.

Проігнорувати можна телефонне чи усне запрошення до підрозділу міліції (такий вчинок відповідальності не передбачає), але, отримавши письмову повістку, ти зобов’язаний з’явитись у райвідділ, і від цього нікуди не дітися. Якщо не прийдеш – доставлять примусово із складанням протоколу про злісну непокору законним вимогам працівника міліції. Але життя – це життя, і якщо з важливих причин (хвороба тощо) ти не зможеш прийти до міліції у термін, вказаний у повістці, – обов’язково зателефонуй до райвідділу й повідом про це. Бажано спершу зателефонувати не до конкретного працівника, а до чергової частини, де розмова буде зафіксована записуючим пристроєм, і ніхто надалі не зможе звинуватити тебе в ухиленні від явки. Проте візьми до уваги, що потім посадова особа райвідділу, яка викликала тебе до себе, може зажадати документального підтвердження причини неявки (лікарняний лист та інше).

Дуже важливо! Не ходи до міліції сам, до самого кабінету тебе повинні супроводжувати близькі або друзі. Так, на всякий випадок. І хай цей момент, що ти не один, побачать якомога більше міліціонерів. У крайньому разі (припустімо, ти перебуваєш десь у чужому місті на відпочинку або у відрядженні), перед відвідуванням райвідділу проінформуй по телефону родичів та знайомих: до якого саме підрозділу міліції ти йдеш, коли, хто та у зв’язку з чим тебе викликає.

Запам’ятай ! Одразу після того, як ти зайшов до приміщення райвідділу, звернись до постового при вході або в чергову частину і вимагай, щоб тебе записали у відповідному журналі відвідувачів (такий є в кожному підрозділі міліції). У журналі має бути зазначено твоє прізвище, ім’я, по батькові, дата та час прибуття в райвідділ, до кого з працівників міліції ти прийшов. Далі постовий зобов’язаний зафіксувати у цьому ж журналі час, коли ти вийдеш із райвідділу. Ти спитаєш – навіщо ця бюрократія? А для того, щоби ти не сидів у райвідділі кілька діб за підозрою у вчиненні злочину, а міліціонери при цьому не розводили би руками і не говорили твоїм стурбованим батькам, що взагалі тебе не знають, і ти в райвідділі ніколи не був. Запис у журналі про твоє перебування в міліції значно зменшить таку загрозу, а твої родичі в очікуванні біля чергової частини – зведуть її нанівець.
Ситуація 4. Тебе затримала міліція

У народі кажуть, що не можна зарікатися від двох речей – від суми та від тюрми. Іноді в житті обставини збігаються таким чином, що навіть найбільш законослухняний громадянин може опинитись у ролі затриманого. Неважливо, за що тебе затримали, важливо, що робити і як себе поводити в такій нестандартній ситуації .

Маєш знати, що існує дві головні підстави для затримання: затримання за скоєння адміністративного правопорушення та затримання за підозрою у вчиненні злочину.

Отже, – адміністративне затримання. Проводиться міліцією, якщо вона вважає, що ти вчинив адміністративне проступок – порушував громадський порядок, перебував у громадському місці в нетверезому стані та тому подібне. Взагалі, згідно зі статтею 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), адміністративне затримання може тривати не більше 3 годин. За цей час співробітники міліції повинні скласти на тебе адміністративний протокол, опитати свідків та інше.

Після затримання тебе можуть помістити й тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях – кімнатах для затриманих, які в народі називають «мавпятниками». Перебування в такій кімнаті приємних вражень у тебе не залишить, а отже, – увага!

Для початку спробуй взагалі уникнути підстав для затримання. Для цього :

– завжди май при собі свій паспорт або студентський квиток. Постійне носіння при собі документів позбавить тебе від багатьох ускладнень під час спілкування з працівниками міліції. Відсутність паспорта дає міліціонерові повне право доставити тебе до райвідділу для встановлення особи. Якщо ти таки не маєш при собі документів, чітко назви своє прізвище та адресу проживання, попроси міліціонера зателефонувати по твоєму телефону батькам, які підтвердять твої твердження. Батьки не беруть слухавку – не біда, попроси правоохоронця перевірити правдивість повідомлених про себе відомостей за обліками адресно-довідкового бюро по телефону, він має таку можливість. Скажи, що ти з розумінням ставишся до важкої міліцейської праці та розумієш, що міліціонер виконує свої обов’язки, а тому готовий почекати, доки проводиться ця перевірка;

– уникай створення конфліктної ситуації з правоохоронцями. Пропонуй компроміс, і якщо це можливо, виконай їхні вимоги. Зрозумій, що згідно із Законом «Про міліцію», міліціонер таки має право зупинити на вулиці будь-якого громадянина. Але лише зупинити, перевірити документи, попросити надати пояснення з того чи іншого приводу. Часто правоохоронці вимагають надати їм можливість провести огляд речей, скажімо, сумки (ну, що поробиш, коли твоя велика сумка викликала підозру в міліціонерів, які знають, що декілька годин тому в цьому районі обікрали квартиру?). Слід розуміти, що між обшуком і так званим оглядом є суттєва різниця. При огляді міліціонер повинен запропонувати тобі показати вміст сумки, особисто копирсатись у ній або у твоїх кишенях він не має права. Відповідно до закону, ти вправі відмовитись від проведення огляду, але тоді пам’ятай, що в такому разі працівник міліції може зажадати пройти з ним у райвідділ, мотивуючи необхідністю розкриття злочину. При цьому, якщо не маєш при собі паспорта, – твої шанси бути примусово доставленим до міліції зростають у рази. Тому, якщо в тебе немає при собі заборонених предметів, то чому би й не надати міліціонерові можливість пересвідчитись у цьому. Зроби це, хай він заспокоїться;

– будь спокійним і чемним, але водночас і впевненим у собі. Запам’ятай, що саме перші хвилини твого вимушеного спілкування з міліціонером мають велике значення для подальшого розвитку ситуації. Ще раз наголошую – не піддавайся на провокації й ніколи не відповідай на грубість грубістю. Коректна й у той же час офіційна манера спілкування спонукає міліціонера ставитися до тебе таким же чином. Обов’язково запитай, у чому причина такої цікавості до твоєї персони – міліціонер зобов’язаний проінформувати про підстави затримання. У жодному разі не треба залякувати міліціонера своїм «родичем-прокурором» або «сусідом-депутатом» та ще й погрожувати звільненням з роботи, будь певен – сфальсифікують матеріали і зроблять так, що навіть добросовісний прокурор не допоможе. Відразу «качати права» і вимагати негайно надати тобі адвоката потреби також ще немає – з тобою тільки розмовляють;

– не роби дурниць і не потрапляй до міліції «за компанію». Скоєння правопорушення у складі групи відноситься до обставин, що обтяжують відповідальність за вчинене;

– якщо так сталось, що ти десь випив чарку-другу горілки, спокійно скажи працівникові міліції, що це не заборонено законом і не є значною провиною, адже ти повністю себе контролюєш. Доведи адекватність своєї поведінки, скажи, що був на дні народження в нареченої і дозволив собі трохи випити вина за здоров’я майбутньої тещі (міліціонери такі ж люди, і в них такі ж тещі). Пообіцяй, що зараз же підеш додому, а не будеш вештатись по місту в пошуках пригод. Разом з тим, не треба фамільярничати та лізти до працівника міліції з обіймами: «Ну, командире, ти ж розумієш…»;

– якщо ти скоїв дрібне правопорушення – вибачся й одразу виконай вимогу міліціонера щодо його усунення (припини голосно співати вночі на вулиці, сховай пляшку з пивом і запевни, що доп’єш її лише вдома, підніми той злощасний недопалок і таки кинь його в смітницю, а не поруч).

Тепер що робити, коли ці профілактичні заходи все ж не допомогли, і міліціонер висловив твердий намір тебе затримати й доставити до райвідділу. У такому неприємному випадку:

– у жодному разі не тікай і не чини фізичного опору працівникові міліції. Обірваний погон або ґудзик на сорочці міліціонера – це доказ твоєї злісної непокори, а значить, у найліпшому разі, – 15 ночей у камері з неприємним товариством. Крім цього, тебе просто елементарно відлупцюють, бо співробітник міліції має право застосовувати прийоми рукопашного бою для припинення правопорушення та затримання особи, яка намагається втекти, потім надінуть наручники і ще раз відлупцюють, вже для профілактики;

– вимагай чіткого пояснення, у зв’язку з чим тобі так необхідно йти до райвідділу і в скоєнні якого правопорушення тебе підозрюють;

– перед тим, як пройти з міліціонером до службового автомобіля, з’ясуй, у який підрозділ ви направляєтесь;

– проінформуй по мобільному телефону про затримання своїх близьких (друзів, знайомих). Це зробити важко, оскільки міліціонери часто не дають можливості скористатись телефоном. Проте таку спробу зробити необхідно – поясни міліціонерові крайню важливість такого дзвінка, посилаючись на те, «що вийшов із дому на хвилинку в магазин, біля під’їзду шестирічна сестра залишилась, а ключі від квартири в мене». Отримавши можливість зателефонувати, стисло повідом родичів, у який підрозділ міліції тебе відвозять та попроси приїхати до тебе. У крайньому разі спробуй надіслати СМС-повідомлення. Ще раз кажу, вірогідність того, що тебе в міліції будуть принижувати або бити, значно зменшиться, коли під черговою частиною перебуває купа твоїх родичів, яка вимагає невідкладної зустрічі з тобою й телефонує до всіх можливих інстанцій (до прокуратури в першу чергу);

– дуже важливо, щоби при доставлянні у відділ міліції був чітко зафіксований час затримання, оскільки з нього починається відлік годин твого вимушеного перебування в міліції. У черговій частині ведеться книга обліку доставлених, куди має бути внесений відповідний запис про твій вимушений візит;

– одразу після прибуття до міліції вимагай складання протоколу про своє затримання. У протоколі неодмінно зазначаються дата і час затримання та його підстави з обов’язковим посиланням на норму закону, що їх передбачає. Відповідно до статті 29 Конституції України при складанні протоколу працівник міліції повинен негайно повідомити про твоє затримання родичів, проконтролюй це. Нікуди не поспішай, потреби в цьому вже немає. Уважно прочитай зміст протоколу, вимагай роз’яснити твої права і передусім право відмовитись давати будь-які свідчення стосовно себе та право на отримання юридичного захисту й допомоги від фахівця в галузі права.

Міліціонер запропонує підписати складений на тебе протокол. Пам’ятай, просто підписаний протокол – це зізнання у вчиненні правопорушення, тому, якщо не вважаєш себе винним, зазнач у протоколі (є там така графа – пояснення правопорушника) «з протоколом не згоден» або взагалі відмовся його підписувати (надавати пояснення чи підписувати протокол – це твоє право, а не обов’язок). У протоколі маєш право записати свої зауваження щодо дій посадових осіб міліції, якщо вважаєш такі дії незаконними. Наприклад: «Про затримання не повідомлені родичі» або: «Мені відмовлено у наданні можливості користуватися послугами адвоката».

Пам’ятай, ти маєш право взагалі відмовитись підписувати документи, давати будь-які показання чи пояснення проти себе. Таке право тобі гарантує стаття 63 Конституції України, і співробітник міліції перед тим, як почати опитувати чи пропонувати підписати протокол, зобов’язаний ознайомити тебе під підпис із положеннями вказаної статті;

– до речі, настав час шукати візитку знайомого адвоката. Якщо такого немає, – це погано. Послуги кваліфікованого фахівця ніколи не завадять, тому після того, як прочитаєш цю брошуру, одразу познайомся з адвокатом та заздалегідь обговори спільні дії під час непередбачуваних ситуацій. Стаття 29 Конституції України наголошує, що «кожному заарештованому або затриманому має бути надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватись правовою допомогою захисника». Ввічливо поясни співробітникові міліції, що ти взагалі відмовляєшся підписувати будь-які документи за відсутності твого адвоката. Відмова не повинна бути показово нахабною і дратувати міліціонера, просто спокійно скажи, що ти не можеш підписувати міліцейські папери без адвоката, оскільки не є фахівцем у галузі права і не хочеш якихось ускладнень надалі.

Під час оформлення адміністративного затримання тобі доведеться пройти неприємну процедуру особистого огляду та огляду твоїх речей. Слід знати, що особистий огляд має проводитись особою однієї з тобою статі й у присутності двох понятих цієї ж статі. Про результати особистого огляду складається протокол, до якого заносяться відомості про вилучені в тебе речі. Протокол засвідчується твоїм підписом та підписами понятих.

Після оформлення процедури затримання, тебе, можливо, помістять у кімнату для затриманих при черговій частині. Хоча, яка це кімната, будемо називати речі своїми іменами – у камеру. Ще раз нагадую – відповідно до законодавства в камері ти можеш перебувати максимум 3 години. Якщо цей час минув, а тебе звільняти ніхто не поспішає – покажи свою обізнаність і не агресивно поцікався, чому міліція порушує вимоги законодавства. Не треба одразу панікувати – спокійно очікуй, періодично ввічливо нагадуй черговому про те, що перебуваєш у камері понад максимально визначений термін і дуже хвилюєшся за батьків, які досі не знають, де перебуває їхнє улюблене чадо. Поясни, що ти не хотів, проте тепер просто вимушений поскаржитись на дії працівників міліції їхньому керівникові або прокуророві. Проте якщо тебе зараз же відпустять, то перевантажувати міліцейське начальство й прокуратуру своїми скаргами не будеш.

Буває так, що в камері ти знаходишся не один. Придивись до свого сусіда, і якщо це не пропащий п’яничка, а такий же «щасливець», як і ти, – обміняйтесь адресами і телефонами рідних та домовтеся про взаємну допомогу. Час від часу з міліції таки відпускають когось на волю, а тому твій новий знайомий може проінформувати родину про місце твого перебування або при потребі підтвердити, що строк твого сидіння у «мавпятнику» перевищив усі припустимі норми.

Після затримання на тебе обов’язково будуть складати ще один протокол – не про затримання, а про скоєне тобою адміністративне правопорушення (якщо тільки тебе не затримали без паспорта тільки для встановлення особи). Міліціонери лагідно пояснять: підписуй протокол – і ти на свободі. Не розслабляйся. Якщо ти не скоював ніякого порушення – не підписуй протокол заради звільнення. Можуть бути несподіванки. Після підписання протоколу тебе доставлять до суду, де суддя, на підставі підписаного тобою ж протоколу, згідно з яким ти – бешкетник, хуліган і п’яничка, без докорів сумління запроторить тебе за ґрати на кілька діб. Тому уважно вивчи протокол, з’ясуй, яке покарання згідно з адміністративним кодексом передбачено за вчинок, у якому тебе звинувачують. Якщо це звинувачення у зловживанні алкоголем, а ти не пив – вимагай направлення на відповідну експертизу, яка засвідчить, що останній раз спиртне ти вживав місяць тому.

Тепер про дактилоскопію. Багато людей помилково вважають – якщо вже потрапив у райвідділ, то міліціонери мають право сфотографувати тебе та зняти відбитки пальців. Це зовсім не так. Відповідно до статті 11 Закону України «Про міліцію», правоохоронці можуть фотографувати та проводити дактилоскопію лише осіб, затриманих за підозрою у скоєнні злочину або за бродяжництво, тих, хто звинувачується у вчиненні злочину, взятих під варту або підданих адміністративному арешту за рішенням суду (запроторити на 15 діб може тільки суд і аж ніяк не міліція). Твоє адміністративне затримання і навіть складений протокол – це ще не підстава, щоб залишити в райвідділі «фотки на згадку» і дактилоскопічну картку.

Відбитки пальців – це твої індивідуальні, конфіденційні дані, і вони не повинні опинитися під загрозою неконтрольованого поширення. Просто подумай – а навіщо міліція так хоче отримати твої відбитки пальців, мабуть, для чогось же їй це потрібно? І де потім буде зберігатися ця персональна дактилоскопічна картка із зазначенням твого прізвища, дати народження та інших установчих даних? Чи є гарантія того, що вона не потрапить до рук сторонніх осіб або нечесного чи просто халатного міліціонера, який використає її для твого звинувачення у вчиненні злочину? Дактилоскопічний облік ведеться щодо певної категорії осіб, а ти – не злочинець і тому ввічливо відмовся від такої процедури з посиланням на цю саму статтю 11 Закону України «Про міліцію».

Ситуація 5. Обшук у твоєму житлі та вилучення речей

Спочатку з’ясуймо: а навіщо міліція взагалі проводить обшук? Це тільки у фільмах будь-який міліціонер, щось запідозривши, має право ввійти до квартири та обшукати чи оглянути її. Обшук – це процедура, яка прописана (хоч і не зовсім досконало) у главі 16 Кримінально-процесуального кодексу України, а тому співробітники міліції в обов’язковому порядку повинні її дотримуватись Обшук проводиться лише у випадках, коли міліція має достатні підстави вважати, що в жилому приміщенні переховуються розшукувані злочинці або знаходяться знаряддя злочину чи здобуті злочинним шляхом речі або цінності.

Згідно зі статтею 177 Кримінально-процесуального кодексу України, обшук у твоїй квартирі чи домоволодінні може бути проведений тільки за вмотивованою постановою судді, яку міліціонери зобов’язані тобі пред’явити. Якщо така постанова, засвідчена печаткою суду, є – нічого не поробиш, вона оскарженню не підлягає, і обшук відбудеться. До речі, за окремих обставин законодавство надає міліціонерам право провести обшук і без суддівської постанови, але лише у невідкладних випадках, пов’язаних виключно із безпосереднім переслідуванням злочинця або врятуванням життя чи майна. Перед проведенням обшуку тобі повинні повідомити, що саме будуть шукати у твоєму житлі та запропонувати видати розшукувані речі добровільно. Проте, як правило, міліціонери хитро формулюють свої вимоги і, не конкретизуючи, пропонують видати «заборонені для зберігання речі й документи», що дає їм можливість провести обшук у будь-якому разі. Про проведення обшуку складається протокол у двох примірниках, який підписується слідчим (а він обов’язково повинен бути присутнім при обшуку), понятими та власником житла.

Тепер про що тобі необхідно знати і які застережні заходи доцільно вжити для зменшення ризику отримання неприємностей.

Запам’ятай:

– обшук житла проводиться тільки в присутності двох понятих та особи, яка у цьому житлі проживає. Якщо міліціонери прийшли обшукувати твоє житло зі своїми понятими – це перший сигнал про їхню можливу упередженість та недобрі наміри. Наполегливо вимагай, щоб у якості понятих виступали твої сусіди: незаангажовані поняті – це серйозна гарантія дотримання твоїх прав;

– перед обшуком тобі й понятим мають оголосити передбачені законодавством права (бути присутніми при всіх діях співробітників міліції та робити заяви і зауваження з приводу цих дій, які заносяться до протоколу обшуку). Важливо, щоби поняті почули про свої права саме від правоохоронців та і міліціонерів, така процедура дисциплінує;

– пильно стеж за діями співробітників міліції та контролюй їх перебування у своєму житлі. Обшук, як правило, проводиться кількома співробітниками міліції, але при цьому вони не повинні обшукувати всі кімнати твого домоволодіння одночасно. Якщо ти з понятими, скажімо, перебуваєш у вітальні, а працівник міліції радісно вигукує, що він знайшов щось заборонене у твоїй спальні, – категорично протестуй, оскільки ні ти, ні поняті в цей час поруч із ним не перебували. Вимагай занесення до протоколу обшуку такої важливої обставини, як виявлення забороненого предмета, і проси понятих засвідчити своїми підписами факт того, що вони на час цієї «знахідки» в приміщенні не перебували (ось чому так важливо забезпечити присутність неупереджених понятих);

– особа, яка проводить обшук, має право вимагати від тебе відчинити замкнуту шафу, секретер чи сейф, а тому, якщо не хочеш, щоби їх просто зламали, краще це зробити;

– міліція має право заборонити присутнім виходити з кімнати, у тому числі й особам, які зайшли до приміщення вже під час проведення обшуку та заборонити їм контактувати між собою. Такі вимоги необхідно виконувати, оскільки слідчий уповноважений провести також і особистий обшук, якщо вважатиме, що ти міг передати заборонені предмети комусь із присутніх, і він ховає їх при собі;

– якщо раптом міліціонер «виявив» у кімнаті незнайомий тобі предмет, ні за яких обставин не бери його в руки. Хай на провокацію правоохоронця: «Візьми і продивись – це не твоє?» ведеться хтось інший, а тобі не треба, щоби на чужому предметі появились саме твої відбитки пальців;

– обшук – не погром, тому співробітники міліції зобов’язані уникати пошкодження предметів у приміщенні, а також твоїх речей;

– по закінченню обшуку уважно прочитай складений за його результатами протокол, вимагай внесення до нього всіх твоїх, навіть незначних, зауважень і обов’язково отримай один примірник протоколу (здобудеш офіційний документ про підстави проведення обшуку і його реальну мету, крім цього, відомості про міліціонерів і залучених ними понятих також зайвими не будуть).

За результатами обшуку можуть бути вилучені лише заборонені предмети, речі чи документи або такі, що мають значення для справи, тому вимагай пояснення, чому міліція вилучає в тебе ту чи іншу річ. Усі документи або предмети, котрі правоохоронці вирішили вилучити, мають бути пред’явлені для огляду тобі й понятим та перелічені в протоколі обшуку із зазначенням їх назви, кількості, ваги, матеріалу, із якого вони виготовлені, а також характерних індивідуальних ознак. Це теж важливо, а тому слід особисто проконтролювати, аби слідчий детально описав вилучений предмет, бо інакше знайдений у тебе на кухні звичайний ніж для нарізання хліба може раптом перетворитися на небезпечний стилет чи «фінку». Вимагай, щоби вилучені в тебе предмети були на місці обшуку упаковані та опечатані, а паперові печатки засвідчені підписами понятих (знову таки бачиш, яку важливу роль відіграють поняті в забезпеченні твоїх прав).
Ситуація 6. Тебе затримали і звинувачують у вчиненні злочину

Тут уже всі жарти набік. Працівники міліції вважають, що перед ними злочинець, і будуть діяти відповідним чином. Головне: ні в якому разі не чини опору, не лізь у бійку і не намагайся втекти – за певних обставин міліціонер має право застосувати вогнепальну зброю при затриманні злочинця. Якщо він уже тримає в руках пістолет, беззаперечно виконуй його вимоги і не роби спроби наблизитись до нього – стаття 15-1 Закону України «Про міліцію» зазначає, що спроба особи, яку працівник міліції затримує із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену міліціонером відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право стріляти без попередження. Оголена зброя в руках правоохоронця – це вже засторога.

Звинувачення та затримання людини за вчинення злочину – справа серйозна, а тому закон максимально чітко й вичерпно визначає підстави для такого затримання.

Відповідно до статті 115 Кримінально-процесуального кодексу України затримання проводиться лише за наявності однієї з підстав:

- коли особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

- коли очевидці, в тому числі потерпілий, прямо вкажуть на особу, яка вчинила злочин;

- коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

Тому, спочатку виконавши вимоги міліціонера, продемонструй свою обізнаність з нормами права та обов’язково з’ясуй, на якій підставі тебе затримали.

При затриманні за підозрою у вчиненні злочину на тебе обов’язково повинні скласти протокол про затримання. Увага ! Твій особистий контроль за належним оформлення протоколу є одним із важливих способів самозахисту, який не тільки дасть можливість тобі ознайомитися зі звинуваченням і які для цього є підстави, але й може зіграти вирішальну роль для твого звільнення. Отож не поспішай його підписувати (як і будь-який документ у міліції), а уважно вивчи зміст протоколу.

Пам’ятай, що ти маєш право:

– власноручно записати в протоколі про затримання свої свідчення. Скористайся цим правом. Після написання пояснення, зроби неможливим дописки під ним іншого тексту – постав «Z» або перекресли навхрест незаповнені рядки протоколу;

– не підписувати протокол із незаповненими графами, пояснення «Потім заповню» від міліціонера не приймаються;

– записати у протокол будь-які свої коментарі, у тому числі й аргументи щодо своєї невинуватості або скарги на порушення закону з боку правоохоронців при твоєму затриманні;

– взагалі відмовитись від підписання протоколу про затримання або написаного міліціонером із твоїх слів пояснення, якщо вони не відповідають дійсності. Взагалі не надавай жодних пояснень стосовно себе, якщо вважаєш, що такі пояснення можуть бути використані проти тебе;

– вимагати присутності адвоката з початку оформлення протоколу про затримання. При цьому ти можеш відмовитися від послуг призначеного тобі адвоката й вимагати від міліції дочекатись саме твого знайомого захисника. Якщо тебе безпідставно звинувачують у вчиненні тяжкого злочину, – взагалі жодного слова чи підпису без адвоката, можеш сказати лише фразу: «Прошу дати мені можливість зателефонувати моєму адвокатові, мені необхідний юридичний захист та допомога, я маю право відмовитися давати свідчення без адвоката».

Запам’ятай! Згідно з чинним законодавством твоє затримання за підозрою у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин, тому особливу увагу зверни на те, щоб у протоколі були вірно вказані дата та час твого затримання. Протягом 72 годин міліція зобов’язана або звільнити тебе або доставити до суду, яким приймається рішення про можливість твого подальшого перебування під вартою.

Копію протоколу про затримання одразу після його складання міліціонер повинен вручити тобі разом із письмовим переліком передбачених для затриманого прав. У жодному разі не викидай копію протоколу, для твого адвоката це дуже важливий документ.

Крім цього, ти також маєш право:

– одразу після затримання написати скаргу начальникові райвідділу міліції про допущені його підлеглими порушення твоїх прав. Така скарга має бути прийнята черговим чергової частини й при тобі зареєстрована у відповідному журналі;

– вимагати надання тобі медичної допомоги. Для цього черговий зобов’язаний викликати до тебе бригаду «швидкої допомоги», лікареві якої ти повинен поскаржитись на незаконне застосування міліцією щодо тебе фізичного насильства. Лікар, крім надання допомоги, має зафіксувати завдані тобі тілесні ушкодження (навіть незначні) і твої пояснення, яким чином ти ці тілесні ушкодження отримав;

– вимагати, щоби співробітники міліції невідкладно повідомили про твоє затримання одного з членів родини. Міліціонери зобов’язані це зробити, вимагай, щоби вони зробили це при тобі, не вір запевненням: «Ми вже батькові передзвонили, сказав, що завтра прийде». Перебування близьких у райвідділі є запорукою коректного ставлення до тебе.

Усвідом, що міліція не затримує людей заради своєї розваги. Тебе підозрюють у скоєнні злочину, і, мабуть, так склалось, що для цього є певні підстави. Міліція має намір здобути підтвердження таких підстав і оформити їх документально. Ти впевнений у своїй невинуватості, але подекуди міліціонери таки отримують від невинуватих липові зізнання. Затримання для людини – це, передусім, психологічний стрес. Одразу після затримання з особою працюють кілька співробітників міліції, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити та як довести свою невинуватість. Дуже складно, але дуже важливо за таких обставин намагатися не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації: умовляння чи залякування.

Наприклад, тобі можуть сказати, що в сусідньому кабінеті дає пояснення свідок, який бачив, як ти скоїв злочин, і тепер тобі не уникнути покарання. Як альтернативу, опери можуть запропонувати самому написати «явку з повинною», після чого нібито не буде сенсу в подальшому твоєму затриманні, і ти спокійно поїдеш собі додому. Міліціонери намагаються встановити довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для тебе головне – бути звільненим. А вирвавшись із райвідділу, ти зможеш відмовитися від написаного (в принципі це дійсно так) і взагалі досвідчений адвокат тебе у будь-якому разі «витягне». Завжди виважено й навіть критично стався до подібних пропозицій і не піддавайся на такі умови звільнення – міліціонери зацікавлені в розкритті злочину, а не у твоєму звільненні. Написана тобою «покаянка» необхідна міліції як доказ твоєї вини і додаткове обґрунтування необхідності твого взяття під варту.

Не будь наївним і не вір запевненням міліції, що ти скоїв незначний злочин і тобі за це нічого не буде, – тільки штраф. Навіть якщо це й так, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності твоєї біографії не прикрасить і навіть може призвести до певних обмежень твоїх прав. Ти не скоював злочин – так не бери на себе чужу провину.

Не провокуй міліціонерів і не давай приводу почати тебе активно, як то кажуть «колоти». До цього можуть призвести як непотрібна бравада «я друзів не здаю» або вживання кримінального сленгу, так і підозріло невпевнена поведінка (а може щось дійсно приховує). Не будь ані героєм, ані заляканою жертвою – залишайся собою

Гадаю, ти вже дещо зрозумів і не маєш намірів перевіряти на своєму досвіді правдивість телесеріалу «Глухар». Тому стисло підведемо підсумки і ще раз повторимо правила поведінки у спілкуванні з міліцією:

– своїми діями я не провокую співробітників міліції на затримання;

– без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і компетентно я переконую міліціонера у своїй невинуватості;

– у будь-якому разі я не тікаю та не чиню міліціонерові фізичного опору;

– про моє затримання у будь-який спосіб я повідомляю моїм рідним та друзям, які одразу вирушають до райвідділу міліції і не залишають його, доки мене не випустять або доки не прийде мій адвокат;

– я маю кваліфікованого адвоката, який завжди готовий прийти на допомогу;

– я не підписую не заповнені документи або такі, де невірно викладені обставини і причини мого затримання:

– я не винуватий, а тому не піддаюсь залякуванню й умовлянню міліціонерів зізнатись у скоєнні злочину;

– я знаю максимально можливі терміни мого затримання і після їх закінчення домагаюся свого звільнення.

Ситуація 7. Побиття в міліції

Про це говорити важко і неприємно, але необхідно. Така правда нашого сьогоднішнього існування у цій країні. Побиття громадян та застосування катувань у міліції – явище, на жаль, достатньо поширене. І причина тут одна – міліціонерам необхідно за будь-яку ціну отримати від затриманого зізнання, пресловуту «явку з повинною». В Україні до теперішнього часу є актуальним афоризм сталінського прокурора Андрія Вишинського: «Зізнання – цариця доказів», і, вірогідно, ближчим часом ситуація на краще не зміниться.

Тому ще декілька порад. Під час перебування в службовому приміщенні запам’ятай імена міліціонерів, які тебе били (вони ж спілкуються між собою). Постарайся залишити докази свого перебування та побиття в кабінеті: якщо пішла кров, – забризкай нею покриття підлоги, непомітно зроби мазок кров’ю на днищі стільця або заховай закривавлену носову хустинку десь за шафою чи батареєю опалення. Можна потім зробити відповідний аналіз крові, і це буде як доказом того, що тебе побили, так свідченням того, що ти взагалі перебував у службовому кабінеті райвідділу (є в міліціонерів така звичка – стверджувати, що вони бачать тебе вперше).

Зімітуй втрату свідомості або нестерпні болі в серці – нехай викликають лікаря. Не соромся голосно кликати на допомогу – це не боягузтво, а засіб самозахисту. По-перше, у коридорі можуть бути люди, а це – свідки, по-друге, жодний керівник не зацікавлений у скоєнні надзвичайної події у своєму підрозділі, а тому якщо почує, то також прийде тобі на допомогу. Та й не всі ж міліціонери нелюди, серед них багато таких, хто засуджує жорстокість своїх колег, і буде вимагати від них припинити знущання.

Якщо від тебе під катуваннями вимагають щось написати і підписати, а всі попередні заходи не дали очікуваного результату, – пиши й підписуй, це краще, ніж залишитися калікою. Але умисно викриви свій почерк (пиши з нахилом літер уліво або почерком «першокласника», акуратно виводячи кожну літеру) і постав нестандартний для тебе підпис. Міліціонери твого почерку не знають, а звіряти проставлений під протоколом підпис з підписом у паспорті звички не мають.

У подальшому довести той факт, що тебе побили саме в міліції (а не до приходу у райвідділ чи після виходу з нього) і притягнути катів у формі до відповідальності досить складно – свідки твого побиття відсутні, а міліціонери проти себе свідчити не збираються.

І все ж таки, якщо тебе побили, то необхідно:

– невідкладно зафіксувати факт отримання побоїв. Звернись до травматичного пункту лікарні або, ще краще, виклич бригаду «швидкої допомоги» прямо до будівлі райвідділу. Під час виклику повідом диспетчера на телефоні: «Був побитий у такому-то райвідділі міліції, втрачаю свідомість, не можу самостійно пересуватись». Після прибуття лікарів вимагай ретельної фіксації всіх завданих тобі тілесних ушкоджень, навіть незначних. Зверни увагу лікарів на особливі травми – сліди від наручників, опіки від застосування електрошокера тощо. Поясни лікарям, що ушкодження тобі завдали працівники міліції і вимагай госпіталізації, а в подальшому – надання довідки про результати проведеного медичного огляду;

– одразу звернись до органів прокуратури з відповідною заявою (навіть і вночі, там повинен бути черговий). У прокуратурі вимагай направлення на проведення судово-медичної експертизи, яка встановить ступінь, час та характер завданих тобі тілесних ушкоджень. До бюро судово-медичної експертизи необхідно прибути з направленням прокуратури, паспортом і, при наявності, медичною довідкою, яку тобі видадуть у травмопункті;

– факт твого перебування та побиття в міліції повинні засвідчити якомога більше людей, тому коли ти вийшов із райвідділу, одразу звернись за допомогою до перехожих, краще до жінок, по можливості запиши їхні прізвища та адреси проживання – це твої свідки. Якщо тебе біля райвідділу вже чекають рідні, друзі чи знайомі – нехай вони сфотографують тебе та отримані тілесні ушкодження на мобільний телефон. Близькі родичі повинні одразу написати заяву на ім’я начальника райвідділу про твоє побиття його підлеглими (таку заяву зобов’язані прийняти в міліції і через 10 днів надати відповідь про результати її розгляду);

– обов’язково заручись допомогою від фахівця в галузі права – звернись до адвоката, який буде захищати твої інтереси;

– будь наполегливим у відстоюванні своїх прав. Якщо вважаєш, що розслідування за фактом твого побиття проведене незадовільно, оскаржуй дії посадових осіб у вищестоящих інстанціях, звернись за допомогою до засобів масової інформації.

І наостанок – бажаю тобі ніколи не потрапляти в такі ситуації, але бути до них підготовленим необхідно. Хай щастить!

_________________
#O5A - Опять Анархия
В ФОКУСЕ АНАРХИИ



За это сообщение автора hil-hil поблагодарили - 2: Дилетант, Дмитрий Донецкий
Вернуться к началу
 Профиль  
 
 
СообщениеДобавлено: 30 ноя 2013, 23:45 
Не в сети

Зарегистрирован: 22 апр 2013, 17:43
Сообщения: 2536
Откуда: корпорация "рф"
Блог: Посмотреть блог (7)
Скрытый текст: :
Юный друг! Так, так - юный, потому что эта статья написана именно для молодежи. Написана как попытка поделиться жизненным опытом и определенными знаниями по очень важному вопросу - как сделать свою жизнь безопаснее. Ты держишь в руках не скучное наставление или моралістичну проповедь, это серьезная, но откровенный разговор, а потому сразу будем на «ты».

Мы будем говорить о милиции, а точнее о том, как тебе избежать случаев унижения и жестокости со стороны правоохранителей. Сам понимаешь - тема актуальная. Если тебе 20 лет, и патрульные еще не рыскали по твоим карманам в поисках похищенного где мобильника, ни разу не согнали вечером со скамейки в сквере или просто не нахамили при друзьях или девушке, должен констатировать - тебе повезло. В наше время такие случаи - редкость. Беспричинное задержания, издевательства, избиения и пытки, незаконные обыски в квартирах и унизительные личные обзоры - все эти позорные случаи милицейского произвола ты, наверное, не раз читал в Интернете, видел по телевизору и, я уверен, неоднократно обсуждал с товарищами, ища ответ на вопрос: «А как мне избежать этого?»

Скажу сразу - это непросто, но свести к минимуму риск стать жертвой милиционеров можно. Просто обдумай мои советы и прислушайся к ним. Они пригодятся, а может, спасут твою жизнь и здоровье. А еще - покой твоих родителей, что тоже очень важно. Сам видишь, несмотря на все заверения «свежих» милицейских чиновников о решительную борьбу с «оборотнями в погонах», ничего в нашей с тобой жизни существенно не изменилось, и встреча с милиционером - вещь не всегда приятна, а иногда и вообще опасна.

Итак, начнем.

Сначала главное: запомни три основных принципа (три) общения с милицией:

- НЕ провоцируй

- НЕ обижай

- НЕ убегай

Не давай повода применять по отношению к себе насилие, как бы правоохранители не подстрекали тебя к вспышкам гнева и непродуманных поступков своим цеплянием, хамством и оскорблениями. Если не выдержишь и сорвешься - виноватым в конфликте останешься именно ты, поскольку доказать вину чиновника, а тем более милиционера, в нашем государстве очень трудно. Предложены три принципы (три) должны стать нормой твоего поведения при встрече с любым работником милиции: участковым инспектором, опером, сотрудником ГАИ или патрульно-постовой службы. Они универсальны для любых ситуаций, которые мы будем далее рассматривать.

Ситуация 1. «Откройте - милиция!»

Статья 30 Конституции Украины и статья 14-1 Уголовно-процессуального кодекса Украины гарантирует каждому человеку неприкосновенность жилища. Это означает, что никто, в том числе и работник правоохранительных органов, не имеет права без законного основания войти в жилище против воли лиц, проживающих в нем. Войти в твоей квартиры или дома, провести в них осмотр или обыск, милиция имеет право только по мотивированному решению суда, с которым тебя обязаны ознакомить.

Если такого решения суда нет, суровый голос за дверью: «Откройте, милиция!» - можно расценивать не как приказ, а как просьба. Нет решения суда - тебе решать, пускать милиционера в квартиру или ограничиться разговором на лестничной площадке в подъезде. Поэтому, если в дверь звонит милиционер, не спеши сразу их открывать, а сначала подробно расспроси о цели его визита. Объяснения вроде: «Поговорить надо» или: «Отворите - тогда и объясню» до внимания вообще не берутся. Если, например, участковый инспектор милиции сообщает, что он проверяет паспортный режим, возьми паспорт и сам выйди к участковому. А еще сразу нажми на кнопку звонка дверей соседей - пусть они будут присутствовать при твоем разговоре с милиционером. Я советовал бы вообще не пускать посторонних лиц к своему жилью, в том числе и сотрудника милиции, но если так случилось, что он уже в квартире (ты позволил ему написать какой-то документ на кухне), всегда оставайся с ним в одном помещении. Слышишь - всегда! Это не трусость, а элементарная норма поведения в своем жилище, опытный милиционер и сам не останется в комнате за отсутствия хозяина. А в другом случае не удивляйся, когда на следующий день под твоим холодильником совсем другие работники милиции в присутствии понятых найдут какие-то неизвестные таблетки. Догадываешься, кто мог их там оставить, когда ты выходил из кухни?

Перед тем, как открыть дверь милиционеру, обрати внимание на его внешний вид - участковый инспектор милиции во время посещения граждан должен быть в форменной одежде (он же не на чашку кофе к тебе пришел). Если в двірне глазок ты увидел нескольких человек в штатском, которые называют себя сотрудниками милиции и хотят пообщаться с тобой, не открывая дверей, расспроси, из которого они райотдела, зачем пришли и вежливо объясни, что ты всегда рад оказать помощь. А потом попроси оставить в дверях письменную повестку с вызовом в милицию, где должно быть указано, по какому поводу тебя вызывают, кто именно и в каком качестве (свидетель, подозреваемый т.д.). Свое нежелание пускать незнакомцев в дом всегда можно разумно обосновать: например, сказать, что отец ушел в магазин, закрыл дверь и случайно забрал с собой ключи, и ты просто физически не можешь открыть дверь, потому что нечем. Но ты сейчас позвонишь отцу, и он сразу придет.Если люди в штатском угрожают взломать дверь стучат в них, и ты видишь серьезность их намерений - позвони на «1-02» и сам вызови милицию, сообщив, что неизвестные лица без формы, представляясь сотрудниками милиции, совершают попытку противозаконно ворваться к твоего жилья. В дежурной части телефонный звонок будет автоматически записан на магнитные носители, а это, в случае необходимости, будет свидетельствовать в твою пользу. Кроме этого, обязательно позвони или позови соседей - милиционеры очень не любят свидетелей своих противоправных действий.

Ситуация 2. Общаемся с милиционером

Любой разговор с милиционером, независимо от того, где она происходит, - у тебя дома, на улице или в кабинете райотдела, должно начинаться с твоей просьбы к нему предъявить служебное удостоверение. Не стесняйся внимательно его прочитать, а при возможности демонстративно записать должность, фамилия, имя милиционера. Это не твоя прихоть, он обязан все эти данные сообщить тебе. Да и психологически ты продемонстрируешь свою готовность к общению, но исключительно в рамках закона и на серьезном уровне.

Следует понимать, что милиционер является представителем государства, и к нему необходимо относиться с соответствующим уважением и выполнять законные требования. Запомни: злостное неповиновение законному распоряжению или требованию работника милиции является административным проступком (статья 185 Кодекса об административных правонарушениях) и может привести к применению в отношении тебя физической силы и ареста сроком до 15 суток. Милиционеры очень любят под любым предлогом использовать именно эту статью - она дает им возможность доставить человека в райотдел, а на чужом поле, так сказать, играть всегда хуже. Вместе с тем, обрати внимание, - ты обязан выполнять только законные требования работника милиции, как то: назвать свою фамилию, адрес проживания, предъявить паспорт или иной документ, удостоверяющий личность, дать объяснения по поводу события, свидетелем которого ты был, прекратить оказывать те или иные действия, если тебе обоснованно указали, что в них усматриваются признаки правонарушения.

Внимание! Помни:

- милиционер не имеет права изымать и забирать с собой твой паспорт, если в нем нет признаков подделки (в таком случае в присутствии двух понятых обязательно составляется мотивированное протокол изъятия или добровольной выдачи документа);

- милиционер не имеет права изымать у тебя любые вещи, если они не являются орудием или объектом совершения правонарушения. В любом случае изъятия вещей также должно быть протокольно оформлено в присутствии двух понятых;

- милиционер не имеет права требовать от тебя безотлагательно прибыть вместе с ним в райотдел милиции без объяснения причин. Такие детские доводы, как «В райотделе все тебе расскажут» или: «Я не знаю, это к начальнику обратитесь», - пропускаем мимо ушей. Вообще, если тебе не вручено письменное повестку о явке в милицию - в райотдел можно не идти.

- ты имеешь право в любой момент прекратить разговор. Но сделай это корректно и аргументированно: посилайся на состояние здоровья, необходимости принять лекарства или просто скажи, что выходил из дома в магазин и оставил на плите чайник. Обязательно скажи, что всегда готов встретиться и помочь милиции в другое время, милиционер не имеет права принуждать тебя к длительной собеседования, когда прекратить разговор - решать тебе.

Ситуация 3. Тебя вызывают в райотдел милиции

Я уже говорил, что явка в милицию является обязательным, если ты получил соответствующую письменную повестку. К тому же, такая повестка должна быть получена лично тобой под подпись (корешок повестки с подписью милиционер забирает с собой). В повестке должно быть четко указано: кого вызывают в милицию (твоя фамилия и инициалы), куда вызывают (название органа милиции и его адрес), кто вызывает (фамилия должностного лица), в качестве кого вызывают (потерпевший, свидетель, подозреваемый), для чего вызывают (допрос, предоставления объяснения), дата и время прибытия милиции.

Проигнорировать можно телефонное или устное приглашение к подразделения милиции (такой поступок ответственности не предусматривает), но, получив письменную повестку, ты обязан явиться в райотдел, и от этого никуда не деться. Если не придешь - доставят принудительно с составлением протокола о злостное неповиновение законным требованиям сотрудника милиции. Но жизнь - это жизнь, и если из важных причин (болезнь и т.п.) ты не сможешь прийти к милиции в срок, указанный в повестке, - обязательно позвони в райотдел и сообщи об этом. Желательно сначала позвонить не до конкретного работника, а в дежурной части, где разговор будет зафиксирована записывающим устройством, и никто не сможет обвинить тебя в уклонении от явки. Однако прими к сведению, что потом должностное лицо райотдела, которая вызвала тебя к себе, может потребовать документального подтверждения причины неявки (больничный лист и прочее).Очень важно! Не ходи в милицию сам, до самого кабинета тебя должны сопровождать близкие или друзья. Так, на всякий случай. И пусть этот момент, что ты не один, увидят как можно больше милиционеров. В крайнем случае (допустим, ты находишься где-то в чужом городе на отдыхе или в командировке), перед посещением райотдела проінформуй по телефону родственникам и знакомым: к какому именно подразделению милиции ты идешь, когда, кто и в связи с чем тебя вызывает.

Запомни ! Сразу после того, как ты зашел в помещение райотдела, обратись к постовому при входе или в дежурную часть и требуй, чтобы тебя записали в соответствующем журнале посетителей (такой есть в каждом подразделении милиции). В журнале должно быть указано твое фамилия, имя, отчество, дата и время прибытия в райотдел, к кому из сотрудников милиции ты пришел. Далее постовой обязан зафиксировать в этом же журнале время, когда ты выйдешь из райотдела. Ты спросишь - зачем эта бюрократия? А для того, чтобы ты не сидел в райотделе несколько суток по подозрению в совершении преступления, а милиционеры при этом не разводили бы руками и не говорили твоим обеспокоенным родителям, что вообще тебя не знают, и ты в райотделе никогда не был. Запись в журнале о твоем пребывании в милиции значительно уменьшит такую угрозу, а твои родственники в ожидании возле дежурной части - сведут ее нет.
Ситуация 4. Тебя задержала милиция

В народе говорят, что нельзя зарекаться от двух вещей - от сумы и от тюрьмы. Иногда в жизни обстоятельства совпадают таким образом, что даже самый законопослушный гражданин может оказаться в роли задержанного. Неважно, за что тебя задержали, важно, что делать и как себя вести в такой нестандартной ситуации .

Должен знать, что существует две главные основания для задержания: задержания за совершение административного правонарушения и задержания по подозрению в совершении преступления.

Следовательно, административное задержание. Проводится милицией, если она считает, что ты совершил административное правонарушение - нарушал общественный порядок, находился в общественном месте в нетрезвом состоянии и т.п. Вообще, согласно статье 263 Кодекса Украины об административных правонарушениях (Коап), административное задержание может длиться не более 3 часов. За это время сотрудники милиции должны составить на тебя административный протокол, опросить свидетелей и прочее.

После задержания тебя могут поместить и держать в специально отведенных для этого помещениях - комнатах для задержанных, которые в народе называют «мавпятниками». Пребывание в такой комнате приятных впечатлений у тебя не оставит, а значит - внимание!

Для начала попробуй вообще избежать оснований для задержания. Для этого :

- всегда имей при себе свой паспорт или студенческий билет. Постоянное ношение при себе документов избавит тебя от многих осложнений во время общения с работниками милиции. Отсутствие паспорта дает милиционеру полное право доставить тебя в райотдел милиции для установления личности. Если ты же не имеешь при себе документов, четко названия свою фамилию и адрес проживания, попроси милиционера позвонить по твоему телефону родителям, которые подтвердят твои утверждения. Родители не берут трубку - не беда, попроси милиционера проверить достоверность сообщенных о себе сведений по учетам адресно-справочного бюро по телефону, он имеет такую возможность. Скажи, что ты с пониманием относишься к тяжелой милицейской труда и понимаешь, что милиционер выполняет свои обязанности, а потому готов подождать, пока проводится эта проверка;

- избегай создание конфликтной ситуации с правоохранителями. Предлагай компромисс, и если это возможно, выполните их требования. Пойми, что согласно Закону «О милиции», милиционер таки имеет право остановить на улице любого гражданина. Но только остановить, проверить документы, попросить предоставить объяснения по тому или иному поводу. Часто правоохранители требуют предоставить им возможность провести досмотр вещей, скажем, сумки (ну, что поделаешь, когда твоя большая сумка вызвала подозрение у милиционеров, которые знают, что несколько часов назад в этом районе обокрали квартиру?). Следует понимать, что между обыском и так называемым осмотром есть существенная разница. При осмотре милиционер должен предложить тебе показать содержимое сумки, лично рыться в ней или в твоих карманах он не имеет права. Согласно закону, ты вправе отказаться от проведения обзора, но тогда помни, что в таком случае работник милиции может потребовать пройти с ним в райотдел, мотивируя необходимостью раскрытия преступления. При этом, если не имеешь при себе паспорта, - твои шансы быть принудительно доставлено в милицию возрастают в разы. Поэтому, если у тебя нет при себе запрещенных предметов, то почему бы и не предоставить милиционеру возможность убедиться в этом. Сделай это, пусть он успокоится;- будь спокойным и вежливым, но одновременно и уверенным в себе. Запомни, что именно первые минуты твоего вынужденного общения с милиционером имеют большое значение для дальнейшего развития ситуации. Еще раз подчеркиваю - не поддавайся на провокации и никогда не отвечай на грубость грубостью. Корректная и в то же время официальная манера общения побуждает милиционера относиться к тебе таким же образом. Обязательно спроси, в чем причина такого интереса к твоей персоне - милиционер обязан проинформировать об основаниях задержания. Ни в коем случае не надо запугивать милиционера своим «родственником-прокурором» или «соседом-депутатом» да еще и угрожать увольнением с работы, будь уверен - фальсифицируют материалы и сделают так, что даже добросовестный прокурор не поможет. Сразу качать права и требовать немедленно предоставить тебе адвоката необходимости также еще нет - с тобой только разговаривают;

- не делай глупостей и не попадайся к милиции «за компанию». Совершение правонарушения в составе группы относится к обстоятельств, отягчающих ответственность за содеянное;

- если так случилось, что ты где-то выпил рюмку-другую водки, спокойно скажи работнику милиции, что это не запрещено законом и не является значительной виной, ведь ты полностью себя контролируешь. Докажи адекватность своего поведения, скажи, что был на дне рождения у невесты и позволил себе немного выпить вина за здоровье будущей тещи (милиционеры такие же люди, и у них такие же тещи). Пообещай, что сейчас же пойдешь домой, а не будешь слоняться по городу в поисках приключений. Вместе с тем, не надо фамільярничати и лезть к работнику милиции с объятиями: «Ну, командир, ты же понимаешь...»;

- если ты совершил мелкое правонарушение - извинись и сразу выполни требованию милиционера по его устранению (прекрати громко петь ночью на улице, спрячь бутылку с пивом и заверил, что доп'єш ее только дома, подними тот злополучный окурок и брось его в смітницю, а не рядом).

Теперь что делать, когда эти профилактические меры все же не помогли, и милиционер выразил твердое намерение тебя задержать и доставить в райотдел. В таком неприятном случае:

- ни в коем случае не беги и не чины физического сопротивления работнику милиции. Оборванный погон или пуговицу на рубашке милиционера - это доказательство твоей злостного неповиновения, а значит, в лучшем случае, - 15 ночей в камере с неприятным обществом. Кроме этого, тебя просто элементарно отмордуют, потому что сотрудник милиции имеет право применять приемы рукопашного боя для прекращения правонарушения и задержания лица, которая пытается убежать, затем наденут наручники и еще раз отмордуют, уже для профилактики;

- требуй четкого пояснения, в связи с чем тебе так необходимо идти в райотдел и в совершении которого правонарушения тебя подозревают;

- перед тем, как пройти с милиционером в служебного автомобиля, выясни, в какое подразделение вы направляетесь;

- проінформуй по мобильному телефону о задержании своих близких (друзей, знакомых). Это сделать трудно, поскольку милиционеры часто не дают возможности воспользоваться телефоном. Однако такую попытку сделать необходимо - объясни милиционеру крайнюю важность такого звонка, ссылаясь на то, «что вышел из дома на минутку в магазин, возле подъезда шестилетняя сестра осталась, а ключи от квартиры у меня». Получив возможность позвонить, кратко сообщи родственников, в какое подразделение милиции тебя отвозят и попроси приехать к тебе. В крайнем случае попробуй отправить СМС-сообщение. Еще раз говорю, вероятность того, что тебя в милиции будут унижать или бить, значительно уменьшится, когда под очередным частью находится куча родственников твоих, которая требует немедленной встречи с тобой и звонит во все возможные инстанции (до прокуратуры в первую очередь);

- очень важно, чтобы при доставке в отдел милиции был четко зафиксирован время задержания, поскольку с него начинается отсчет часов твоего вынужденного пребывания в милиции. В дежурной части ведется книга учета доставленных, куда должна быть внесена соответствующая запись о твоем вынужденный визит;

- сразу после прибытия милиции требуй составления протокола о своем задержании. В протоколе обязательно указываются дата и время задержания и его основания с обязательной ссылкой на норму закона, которая предусматривает их. Согласно статье 29 Конституции Украины при составлении протокола работник милиции должен немедленно сообщить о твоем задержании родственников, проконтролируй это. Никуда не спеши, необходимости в этом уже нет. Внимательно прочитайте содержание протокола, требуй разъяснить твои права и прежде всего право отказаться давать показания в отношении себя и право на получение юридической защиты и помощи от специалиста в области права.

Милиционер предложит подписать составленный на тебя протокол. Помни, просто подписанный протокол - это признание в совершении правонарушения, поэтому, если не считаешь себя виновным, укажи в протоколе (есть там такая графа - объяснение правонарушителя) «с протоколом не согласен» или вообще откажись его подписывать (предоставлять объяснения подписывать протокол - это твое право, а не обязанность). В протоколе имеешь право записать свои замечания относительно действий должностных лиц милиции, если считаешь такие действия незаконными. Например: «О задержании не уведомлены родственники» или: «Мне отказано в предоставлении возможности пользоваться услугами адвоката».

Помни, ты имеешь право вообще отказаться подписывать документы, давать любые показания или объяснения против себя. Такое право тебе гарантирует статья 63 Конституции Украины, и сотрудник милиции перед тем, как начать опрашивать или предлагать подписать протокол, обязан ознакомить тебя под подпись с положениями указанной статьи;- кстати, пора искать визитку знакомого адвоката. Если такого нет - это плохо. Услуги квалифицированного специалиста никогда не помешает, поэтому после того, как прочитаешь эту брошюру, сразу познакомься с адвокатом и заранее обсудите совместные действия во время непредвиденных ситуаций. Статья 29 Конституции Украины отмечает, что «каждому арестованному или задержанному должно быть предоставлена возможность с момента задержания защищать себя лично и пользоваться правовой помощью защитника». Вежливо объясни сотруднику милиции, что ты вообще отказываешься подписывать любые документы за отсутствия твоего адвоката. Отказ не должна быть показательно наглой и раздражать милиционера, просто спокойно скажи, что ты не можешь подписывать милицейские бумаги без адвоката, поскольку не является специалистом в области права и не хочешь каких-то осложнений в дальнейшем.

Во время оформления административного задержания тебе придется пройти неприятную процедуру личного досмотра и осмотра твоих вещей. Следует знать, что личный досмотр производится лицом одного с тобой пола и в присутствии двух понятых этой же пола. О результатах личного досмотра составляется протокол, в который заносятся сведения об изъятых у тебя вещи. Протокол заверяется твоим подписью и подписями понятых.

После оформления процедуры задержания, тебя, возможно, поместят в комнату для задержанных при дежурной части. Хотя, какая это комната, будем называть вещи своими именами - в камеру. Еще раз напоминаю - в соответствии с законодательством в камере ты можешь находиться максимум 3 часа. Если это время истекло, а тебя увольнять никто не спешит - покажи свою осведомленность и не агрессивно поинтересуйся, почему милиция нарушает требования законодательства. Не надо сразу паниковать - спокойно жди, периодически вежливо напоминай очередном о том, что находишься в камере более максимально определенный срок и очень волнуешься за родителей, которые до сих пор не знают, где находится их любимое чадо. Объясни, что ты не хотел, однако теперь просто вынужден пожаловаться на действия работников милиции их руководителю или прокурору. Однако если тебя сейчас же отпустят, то перегружать милицейское начальство и прокуратуру своими жалобами не будешь.

Бывает так, что в камере ты находишься не один. Присмотрись к своему соседу, и если это не пропащий пьяница, а такой же «счастливец», как и ты, - обменяйтесь адресами и телефонами родных и договоритесь о взаимной помощи. Время от времени из милиции таки кого-то отпускают на волю, а потому твой новый знакомый может проинформировать семью место твоего пребывания или при необходимости подтвердить, что срок твоего сидения в «обезьяннике» превысил все допустимые нормы.

После задержания на тебя обязательно будут составлять еще один протокол - не о задержании, а о совершенном тобой административном правонарушении (если только тебя не задержали без паспорта только для установления личности). Милиционеры мягко объяснят: подписывай протокол - и ты на свободе. Не расслабляйся. Если ты не совершал никакого нарушения - не подписывай протокол ради освобождения. Могут быть неожиданности. После подписания протокола тебя доставят в суд, где судья, на основании подписанного тобой же протокола, согласно которому ты - хулиган, хулиган и пьяница, без зазрения совести запроторит тебя за решетку на несколько суток. Поэтому внимательно изучи протокол, выясни, какое наказание в соответствии с административным кодексом предусмотрено за поступок, в котором тебя обвиняют. Если это обвинение в злоупотреблении алкоголем, а ты не пил - требуй направление на соответствующую экспертизу, которая подтвердит, что последний раз спиртное ты употреблял месяц назад.Теперь о дактилоскопию. Многие ошибочно полагают - если уж попал в райотдел, то милиционеры имеют право сфотографировать тебя и снять отпечатки пальцев. Это совсем не так. Согласно статье 11 Закона Украины «О милиции», правоохранители могут фотографировать и проводить дактилоскопию только лиц, задержанных по подозрению в совершении преступления или за бродяжничество, тех, кто обвиняется в совершении преступления, взятых под стражу или подвергнутых административному аресту по решению суда (посадить на 15 суток может только суд, а никак не милиция). Твое административное задержание и даже составлен протокол - это еще не основание, чтобы оставить в райотделе «фотки на память» и дактилоскопическую карточку.

Отпечатки пальцев - это твои индивидуальные, конфиденциальные данные, и они не должны оказаться под угрозой неконтролируемого распространения. Просто подумай - а зачем милиция так хочет получить твои отпечатки пальцев, пожалуй, для чего ей это нужно? И где потом будет храниться эта персональная дактилоскопическая карта с указанием своей фамилии, даты рождения и других учредительных данных? Есть ли гарантия того, что она не попадет в руки посторонних лиц или нечестного или просто нерадивого милиционера, который использует ее для твоего обвинения в совершении преступления? Дактилоскопический учет ведется по определенной категории лиц, а ты - не преступник и поэтому вежливо откажись от такой процедуры с ссылкой на эту самую статью 11 Закона Украины «О милиции».

Ситуация 5. Обыск в твоем жилище и изъятие вещей

Сначала давайте разберемся: а зачем милиция вообще проводит обыск? Это только в фильмах любой милиционер, что-то заподозрив, имеет право войти в квартиру и обыскать осмотреть ее. Обыск - это процедура, которая прописана (хоть и не совсем в совершенстве) в главе 16 Уголовно-процессуального кодекса Украины, а поэтому сотрудники милиции в обязательном порядке должны ее соблюдать Обыск проводится только в случаях, когда милиция имеет достаточные основания считать, что в жилом помещении скрываются разыскиваемые преступники или находятся орудия преступления или добытые преступным путем вещи или ценности.

В соответствии со статьей 177 Уголовно-процессуального кодекса Украины, обыск в твоей квартире или доме может быть проведен только по мотивированному постановлению судьи, которую милиционеры обязаны тебе предъявить. Если такое постановление, заверенная печатью суда, есть - ничего не поделаешь, она обжалованию не подлежит, и обыск состоится. Кстати, при некоторых обстоятельствах законодательство предоставляет милиционерам право провести обыск и без судейской постановления, но только в неотложных случаях, связанных исключительно с непосредственным преследованием преступника или спасением жизни или имущества. Перед проведением обыска тебе должны сообщить, что именно будут искать в твоем жилище и предложить выдать искомые вещи добровольно. Однако, как правило, милиционеры хитро формулируют свои требования и, не конкретизируя, предлагают выдать «запрещенные для хранения вещи и документы», что дает им возможность провести обыск в любом случае. О проведении обыска составляется протокол в двух экземплярах, который подписывается следователем (а он обязательно должен присутствовать при обыске), понятыми и собственником жилья.

Теперь о что тебе необходимо знать и какие меры целесообразно предпринять для уменьшения риска получения неприятностей.

Запомни:

- обыск жилища производится только в присутствии двух понятых и лица, которая в этом жилье проживает. Если милиционеры пришли обыскивать твое жилье со своими понятыми - это первый сигнал об их возможной предвзятости и недобрые намерения. Настойчиво требовать, чтобы в качестве понятых выступали твои соседи: незаангажированные понятые - это серьезная гарантия соблюдения твоих прав;- перед обыском тебе и понятым должны объявить предусмотренные законодательством права (присутствовать при всех действиях сотрудников милиции и делать заявления и замечания по поводу этих действий, которые заносятся в протокол обыска). Важно, чтобы понятые услышали свои права именно от правоохранителей и милиционеров, такая процедура дисциплинирует;

- внимательно следи за действиями сотрудников милиции и контролируй их пребывания в своем жилище. Обыск, как правило, проводится несколькими сотрудниками милиции, но при этом они не должны обыскивать все комнаты твоего домовладения одновременно. Если ты с понятыми, скажем, находишься в гостиной, а работник милиции радостно восклицает, что он нашел что-то запретное в твоей спальне, - категорически протестуй, поскольку ни ты, ни понятые в это время рядом с ним не находились. Требуй занесения в протокол обыска такого важного обстоятельства, как обнаружение запрещенного предмета, и проси понятых своими подписями засвидетельствовать факт того, что они на время этой «находки» в помещении не находились (вот почему так важно обеспечить присутствие беспристрастных понятых);

- лицо, которое проводит обыск, имеет право требовать от тебя открыть замкнутую шкаф, секретер или сейф, а потому, если не хочешь, чтобы их просто сломали, лучше это сделать;

- милиция имеет право запретить присутствовать выходить из комнаты, в том числе и лицам, которые зашли в помещение уже во время проведения обыска и запретить им контактировать между собой. Такие требования необходимо выполнять, поскольку следователь уполномочен провести также и личный обыск, если посчитает, что ты мог передать запрещенные предметы кому-то из присутствующих, и он прячет их при себе;

- если вдруг милиционер «обнаружил» в комнате незнакомый тебе предмет, ни при каких обстоятельствах не бери его в руки. Пусть на провокацию милиционера: «Возьми и просмотри - это не твое?» ведется кто-то другой, а тебе не надо, чтобы на чужом предмете появились именно твои отпечатки пальцев;

- обыск - не погром, поэтому сотрудники милиции обязаны избегать повреждения предметов в помещении, а также твоих вещей;

- по окончанию обыска внимательно прочитай составленный по его результатам протокол, требуй внесения в него всех твоих, даже незначительных, замечаний и обязательно получи один экземпляр протокола (получишь официальный документ об основаниях проведения обыска и его реальную цель, кроме этого, сведения о милиционеров и привлеченных ими понятых также лишними не будут).

По результатам обыска могут быть изъяты только запрещенные предметы, вещи или документы, имеющие значение для дела, поэтому требуй объяснения, почему милиция изымает у тебя ту или иную вещь. Все документы или предметы, которые правоохранители решили изъять, должны быть предъявлены для осмотра тебе и понятым и перечислены в протоколе обыска с указанием их наименования, количества, веса, материала, из которого они изготовлены, а также характерных индивидуальных признаков. Это тоже важно, а потому следует лично проконтролировать, чтобы следователь подробно описал изъятый предмет, иначе найден у тебя на кухне обычный нож для нарезки хлеба может вдруг превратиться в опасный стилет или «финку». Требуй, чтобы изъятые у тебя предметы были на месте обыска упакованы и опечатаны, а бумажные печати заверенные подписями понятых (опять таки видишь, какую важную роль играют понятые в обеспечении твоих прав).
Ситуация 6. Тебя задержали и обвинили в совершении преступления

Здесь уже все шутки в сторону. Сотрудники милиции считают, что перед ними преступник, и будут действовать соответствующим образом. Главное: ни в коем случае не оказывай сопротивления, не лезь в драку и не пытайся убежать - за определенных обстоятельств милиционер имеет право применить огнестрельное оружие при задержании преступника. Если он уже держит в руках пистолет, беспрекословно выполняй его требования и не делай попытки приблизиться к нему - статья 15-1 Закона Украины «О милиции» отмечает, что попытка лица, которую сотрудник милиции задерживает с огнестрельным оружием в руках, приблизиться к нему, сократив при этом определенную милиционером расстояние, или прикоснуться к оружию, дают работнику милиции право стрелять без предупреждения. Обнаженное оружие в руках милиционера - это уже сигнал.Обвинения и задержание человека за совершение преступления - дело серьезное, а потому закон максимально четко и исчерпывающе определяет основания для такого задержания.

Согласно статье 115 Уголовно-процессуального кодекса Украины задержание производится только при наличии одного из оснований:

- когда лицо застигнуто при совершении преступления или непосредственно после его совершения;

- когда очевидцы, в том числе потерпевший, прямо укажут на лицо, совершившее преступление;

- когда на подозреваемом или на его одежде, при нем или в его жилище будут обнаружены явные следы преступления.

Поэтому, сначала выполнив требования милиционера, продемонстрируй свою осведомленность с нормами права и обязательно выясни, на каком основании тебя задержали.

При задержании по подозрению в совершении преступления на тебя обязательно должны составить протокол о задержании. Внимание ! Твой личный контроль за надлежащим оформления протокола является одним из важных способов самозащиты, который не только даст тебе возможность ознакомиться с обвинением и какие для этого есть основания, но и может сыграть решающую роль для твоего освобождения. Поэтому не спеши его подписывать (как и любой документ в милиции), а внимательно изучи содержание протокола.

Помни, что ты имеешь право:

- собственноручно записать в протоколе о задержании свои показания. Воспользуйся этим правом. После написания объяснения, сделай невозможным дописки под ним другого текста - поставь «Z» или перечерти накрест незаполненные строки протокола;

- не подписывать протокол с незаполненными графами, объяснения «Потом заполню» от милиционера не принимаются;

- записать в протокол любые свои комментарии, в том числе и аргументы относительно своей невиновности или жалобы на нарушения закона со стороны правоохранителей при твоем задержании;

- вообще отказаться от подписания протокола о задержании или написанного милиционером из твоих слов объяснения, если они не соответствуют действительности. Вообще не предоставлялось никаких объяснений относительно себя, если считаешь, что такие объяснения могут быть использованы против тебя;

- требовать присутствия адвоката с начала оформления протокола о задержании. При этом ты можешь отказаться от услуг назначенного тебе адвоката и требовать от милиции дождаться именно твоего знакомого защитника. Если тебя безосновательно обвиняют в совершении тяжкого преступления, - вообще ни одного слова или подписи без адвоката, можешь сказать лишь фразу: «Прошу дать мне возможность позвонить моему адвокату, мне необходим юридический защиту и помощь, я имею право отказаться давать показания без адвоката».

Запомни! В соответствии с действующим законодательством твое задержание по подозрению в совершении преступления не может длиться свыше 72 часов, поэтому особое внимание обрати на то, чтобы в протоколе были верно указаны дата и время твоего задержания. В течение 72 часов милиция обязана или освободить тебя или доставить в суд, которым принимается решение о возможности твоего дальнейшего пребывания под стражей.

Копию протокола о задержании сразу после его составления милиционер должен вручить тебе вместе с письменным предусмотренных перечнем для задержанного прав. Ни в коем случае не выбрасывай копию протокола, для твоего адвоката это очень важный документ.

Кроме этого, ты также имеешь право:

- сразу после задержания написать жалобу начальнику райотдела милиции о допущенных его подчиненными нарушения твоих прав. Такая жалоба должна быть принята очередным дежурной части и при тебе зарегистрирована в соответствующем журнале;

- требовать предоставления тебе медицинской помощи. Для этого дежурный обязан вызвать к тебе бригаду «скорой помощи», врачу которой ты должен пожаловаться на незаконное применение милицией насчет тебя физического насилия. Врач, помимо оказания помощи, должен зафиксировать нанесенные тебе телесные повреждения (даже незначительные) и твои объяснения, каким образом ты эти телесные повреждения получил;

- требовать, чтобы сотрудники милиции незамедлительно сообщили о твоем задержании одного из членов семьи. Милиционеры обязаны это сделать, требуй, чтобы они сделали это при тебе, не верь заверением: «Мы уже отцу перезвонили, сказал, что завтра придет». Пребывание близких в райотделе является залогом корректного отношения к тебе.

Осознай, что милиция не задерживает людей ради своего развлечения. Тебя подозревают в совершении преступления, и, видимо, так сложилось, что для этого есть определенные основания. Милиция намерена получить подтверждение таких оснований и оформить их документально. Ты уверен в своей невиновности, но кое-где милиционеры таки получают от невиновных липовые признание. Задержание для человека - это, прежде всего, психологический стресс. Сразу после задержания с лицом работают несколько сотрудников милиции, которые имеют соответствующую подготовку, опыт работы и умело используют то, что человек напуган, находится в непривычной для себя обстановке и совсем не знает, как себя вести и как доказать свою невиновность. Очень сложно, но очень важно при таких обстоятельствах стараться не нервничать, вести себя уравновешенно и не поддаваться на провокации: уговоры или запугивания.Например, тебе могут сказать, что в соседнем кабинете дает объяснение свидетель, который видел, как ты совершил преступление, и теперь тебе не избежать наказания. Как альтернативу, оперы могут предложить самому написать «явку с повинной», после чего якобы не будет смысла в дальнейшем твоем задержании, и ты спокойно поедешь домой. Милиционеры пытаются установить доверительные и доброжелательные отношения, начинают убеждать, что сейчас для тебя главное - быть уволенным. А вырвавшись из райотдела, ты сможешь отказаться от написанного (в принципе это действительно так) и вообще опытный адвокат тебя в любом случае «вытянет». Всегда взвешенно и даже критически относись к подобным предложениям и не поддавайся на такие условия освобождения - милиционеры заинтересованы в раскрытии преступления, а не в твоем увольнении. Написанная тобой «покаянка» необходима милиции как доказательство твоей вины и дополнительное обоснование необходимости твоего взятия под стражу.

Не будь наивным и не верь заверениям милиции, что ты совершил незначительное преступление и тебе за это ничего не будет, - только штраф. Даже если это и так, то сам факт привлечения к уголовной ответственности твоей биографии не украсит и даже может привести к определенным ограничений твоих прав. Ты не совершал преступление - так не бери на себя чужую вину.

Не провоцируй милиционеров и не давай повода начать тебя активно, как говорят, «колоть». К этому могут привести как ненужная бравада «я друзей не сдаю» или употребление криминального сленга, так и подозрительно неуверенное поведение (а может что-то действительно скрывает). Не будь ни героем, ни запуганной жертвой - оставайся собой

Думаю, ты уже кое-что понял и не имеешь намерений проверять на своем опыте правдивость телесериала «Глухарь». Поэтому кратко подведем итоги и еще раз повторим правила поведения в общении с милицией:

- своими действиями я не провоцирую сотрудников милиции на задержание;

- без угроз, оскорблений и дерзости, а спокойно, уверенно и компетентно я убеждаю милиционера в своей невиновности;

- в любом случае я не убегаю и не делаю милиционеру физического сопротивления;

- о моем задержании в любой способ я сообщаю моим родным и друзьям, которые сразу отправляются в райотдел милиции и не оставляют его, пока меня не выпустят или пока не придет мой адвокат;

- я имею квалифицированного адвоката, который всегда готов прийти на помощь;

- я не подписываю не заполненные документы или такие, где неверно изложены обстоятельства и причины моего задержания:

- я не виноват, а потому не піддаюсь запугиванию и умовлянню милиционеров сознаться в совершении преступления;

- я знаю максимально возможные сроки моего задержания и после их окончания добиваюсь своего освобождения.

Ситуация 7. Избиение в милиции

Об этом говорить трудно и неприятно, но необходимо. Такая правда нашего сегодняшнего существования в этой стране. Избиение граждан и применение пыток в милиции - явление, к сожалению, достаточно распространенное. И причина здесь одна - милиционерам необходимо любой ценой получить от задержанного признания, пресловуту «явку с повинной». В Украине до настоящего времени является актуальным афоризм сталинского прокурора Вышинского: «Признание - царица доказательств», и, вероятно, в ближайшее время ситуация к лучшему не изменится.

Поэтому еще несколько советов. Во время пребывания в служебном помещении запомни имена милиционеров, которые тебя били (они же общаются между собой). Постарайся оставить доказательства своего пребывания и избиения в кабинете: если пошла кровь, - забризкай ней покрытия пола, незаметно сделай мазок кровью на днище стула или спрячь окровавленный носовой платок где-то за шкафом или батареей отопления. Можно потом сделать соответствующий анализ крови, и это будет доказательством того, что тебя избили, так свидетельством того, что ты вообще находился в служебном кабинете райотдела (есть в милиционеров такая привычка - утверждать, что они видят тебя впервые).Зімітуй потерю сознания или невыносимые боли в сердце - пусть вызывают врача. Не стесняйся громко звать на помощь - это не трусость, а средство самозащиты. Во-первых, в коридоре могут быть люди, а это - свидетели, во-вторых, ни один руководитель не заинтересован в совершении чрезвычайного происшествия в своем подразделении, а если услышит, то также придет тебе на помощь. Да и не все же милиционеры нелюди, среди них много таких, кто осуждает жестокость своих коллег, и будет требовать от них прекратить издевательства.

Если от тебя под пытками требуют что-то написать и подписать, а все предыдущие меры не дали ожидаемого результата, - пиши и подписывай, это лучше, чем остаться калекой. Но умышленно викриви свой почерк (пиши с наклоном букв влево или почерком «первоклассника», аккуратно выводя каждую букву) и поставь нестандартный для тебя подпись. Милиционеры твоего почерка не знают, а сверять проставлен под протоколом подпись с подписью в паспорте привычки не имеют.

В дальнейшем доказать тот факт, что тебя избили именно в милиции (а не до прихода в райотдел или после выхода из него) и привлечь палачей в форме к ответственности достаточно сложно - свидетели твоего избиения отсутствуют, а милиционеры против себя свидетельствовать не собираются.

И все же, если тебя побили, то необходимо:

- безотлагательно зафиксировать факт получения побоев. Обратись к травматическому пункта больнице или, еще лучше, вызови бригаду «скорой помощи» прямо к зданию райотдела. Во время вызова сообщение диспетчера на телефоне: «Был избит в таком-то райотделе милиции, теряю сознание, не могу самостоятельно передвигаться». После прибытия врачей требуй тщательной фиксации всех причиненных тебе телесных повреждений, даже незначительных. Обрати внимание врачей на особые травмы - следы от наручников, ожоги от применения электрошокера и т.д. Объясни врачам, что повреждения тебе нанесли работники милиции и требуй госпитализации, а в дальнейшем - предоставление справки о результатах проведенного медицинского осмотра;

- сразу обратись в органы прокуратуры с соответствующим заявлением (даже и ночью, там должен быть дежурный). В прокуратуре требуй направление на проведение судебно-медицинской экспертизы, которая установит степень, время и характер нанесенных тебе телесных повреждений. В бюро судебно-медицинской экспертизы необходимо прибыть с направлением прокуратуры, паспортом и, при наличии, медицинской справкой, которую тебе выдадут в травмопункті;

- факт твоего пребывания и избиение в милиции должны засвидетельствовать как можно больше людей, поэтому когда ты вышел из райотдела, сразу обратись за помощью к прохожим, лучше к женщинам, по возможности запишите их фамилии и адреса проживания - это твои свидетели. Если тебя возле райотдела уже ждут родные, друзья или знакомые - пусть они сфотографируют тебя и полученные телесные повреждения на мобильный телефон. Близкие родственники должны сразу написать заявление на имя начальника райотдела о твое избиение его подчиненными (такое заявление обязаны принять в милиции и через 10 дней предоставить ответ о результатах ее рассмотрения);

- обязательно заручись помощью от специалиста в области права - обратись к адвокату, который будет защищать твои интересы;

- будь настойчивым в отстаивании своих прав. Если считаешь, что расследование по факту твоего избиения проведенное неудовлетворительно, обжалуй действия должностных лиц в вышестоящих инстанциях, обратись за помощью к средствам массовой информации.

И напоследок - желаю тебе никогда не попадать в такие ситуации, но быть к ним подготовленным необходимо. Пусть везет!

Вот корявый перевод,но зато всё ясно и вполне в силе в рф.От себя добавлю:
при любых общениях с мусорами самое главное отвечать так -
1.Не помню.
2.Не знаю.
3.Не слышал.
4.Не видел.
Поясню:хоть подобное поведение очень разозлит этих пидоров(не обязательно,что они это покажут!!!),зато при дальнейшем развёртывании процесса это ОЧЕНЬ облегчит вам ЖИЗНЬ(и исход процесса,соответственно).Желаю мусорам побыстрее умирать!!!

_________________
Этика, применённая к истории есть учение о революции. Этика, применённая к государству есть учение об анархии.
Вальтер Беньямин.



За это сообщение автора Дилетант поблагодарили - 3: hil-hil, Дмитрий Донецкий, Шаркан
Вернуться к началу
 Профиль  
 
 
СообщениеДобавлено: 01 дек 2013, 18:45 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 июн 2009, 20:46
Сообщения: 2339
Откуда: ПМР
Блог: Посмотреть блог (3)

_________________
Бабло есть мера успеха вора, а не эквивалент труда лоха.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 
СообщениеДобавлено: 01 дек 2013, 19:26 
Не в сети

Зарегистрирован: 11 дек 2007, 13:09
Сообщения: 2993
При аресте ничего не говорите. Вообще, ничего кроме имени и возраста. Статья 63 Конституции Украины.

_________________
#O5A - Опять Анархия
В ФОКУСЕ АНАРХИИ


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 
СообщениеДобавлено: 01 дек 2013, 23:54 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 01 июл 2008, 22:05
Сообщения: 10219
Полезно.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
   [ Сообщений: 5 ] 

Часовой пояс: UTC + 3 часа


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения

Перейти:  
cron
Создано на основе phpBB® Forum Software © phpBB Group
Русская поддержка phpBB